eBook
Related collections and offers
Overview
A strong adult man nicknamed Snake prepares himself for the most important fight of his life. A sudden phone call into a hotel room throws Snake 20 years back into a gang of youth who solved their problems on the hill of a small Ukrainian village. Can mistakes of the young age be undone, can the time be turned backwards? Or is life preparing a new knockout? Together with the main character, reader returns to the village’s hills of teenage dreams, love and betrayal, seeking answers to uneasy questions. /// Сильний дорослий чоловік на прізвисько Вуж готується до найголовнішого двобою у своєму житті. Раптовий телефонний дзвінок, що пролунав у віденському готельному номері, відкидає головного героя на 20 років назад, в юнацьку компанію, яка вирішувала свої підліткові проблеми на Пагорбі у маленькому українському селі.
Чи можна виправити помилки юності і перемогти час? Чи життя готує новий нокаут? Разом із героєм читача повернеться на Пагорб підліткових мрій, кохання і зрад, шукаючи відповіді на непрості запитання.
Jevgen Polozhіj - Po Toj Bіk Pagorba
Product Details
| ISBN-13: | 9781782678120 |
|---|---|
| Publisher: | Glagoslav Distribution |
| Publication date: | 12/01/2012 |
| Sold by: | Barnes & Noble |
| Format: | eBook |
| Pages: | 208 |
| File size: | 455 KB |
| Language: | Ukrainian |
About the Author
Read an Excerpt
– За тиждень ти станеш чемпiоном свiту. – Так. Здається, саме так вiн i сказав. Упевнено, навiть, нахабно. – А потiм я тебе вб'ю! – i скинув розмову в густу прохолодну тишу.
За кожну вбиту муху дiд платив одну копiйку. Щодня будь-якого колишнього лiта мух у хатi лiтало багато, але заробити бiльше вiд тридцяти мiдякiв за вiдведену на полювання обiдню годину онуковi нiколи не вдавалося. Вiн винищував мухи азартно, отримуючи задоволення мисливця за головами, а потiм акуратно складав чорнi понiвеченi тiльця на бiлому, порепаному вiд спеки та вологи пiдвiконнi, чекаючи, доки дiд прокинеться i пiдiйде перевiрити сьогоденний здобуток. Але дiд, наче тренуючи на чеснiсть, мух нiколи не рахував. Анi живих, анi мертвих; анi пропащих у нерiвнiй боротьбi з власними природою та вiком, анi вбитих онуком. Тому кожного наступного обiду спокуса назвати трохи бiльшу кiлькiсть знятих мушиних скальпiв, якi б миттєво перетворилися в дiдових руках у дзвiнкi копiйки, дряпала мозок, як пiнопласт скло. Боксер розгублено послухав пiдступну тишу, яка так легко вислизнула зi слухавки в кiмнату готелю й лiтала маленькою повiтряною кулькою далеких спогадiв, розриваючись по кутах блискавками анонiмної погрози, випив склянку води, глибоко й важко ковтнувши, наче то не рiдина, а шматок жирної вологої землi, зателефонував:
– Клаусе, – сказав роздратовано-сонно. – Клаусе, якого дiдька ти не змiнив менi номера?
Слухавка помовчала, наче не розумiючи, хто це, трохи пововтузилася, пошорхалася по подушцi чи ковдрi, похекала, прокашлялася, прочищаючи мембрану:
– Я вставив нову картку ще вранцi, чемпiоне. Вона тобi знову дзвонила? Чи хто це був? Адвокат?
Вiн згадав, як чекаючи на дiда, уважно роздивлявся липкi, неприємного свiтло-брудного кольору плями, що залишалися вiд убитих мух на одвiрках, дверях, стiнах, а особливо слизькi й огиднi на вiконному склi – скрiзь, де заставала мух загадкова смерть у виглядi його саморобної блискавичної мухобiйки. Як метушливо розраховував, розкладаючи трупики у шеренги по шiсть, що коли дiд якось усе ж таки захоче їх перелiчити, то завжди можна покластися на цi плями подвiйного походження. Достоту, як i в життi, завжди можна покластися на такi самі точно незрозумiлi плями – на одвiрках, дверях, стiнах, склi, простирадлах, у бiографiях, суддiвських протоколах, рекламних контрактах – i зарахувати в залiк та на особистий рахунок у банку. Але дiд нiколи не лiчив мух. Анi живих, анi мертвих. Вiн просто вiрив у онука, в його вдачу – i клав копiйки до рожевої скарбнички, гладив сильною важкою теплою, такою рiдною рукою по головi й виходив у двiр, залитий яскравим сонцем.
– Хтось. Телефонував хтось i сказав, що за тиждень я стану чемпiоном свiту. А потiм вiн мене вб'є.
– Це Поляк, курво! Бiльше нiкому, – голос Клауса у слухавцi тривожно задзвенiв. – Курва. Це в його стилi, такi провокацiї!
Боксер ще трохи посидiв на краю лiжка, дослухаючись до тишi, згадуючи неприємно-впевненi iнтонацiї анонiмного телефонного злочинця; дочекався, коли вода всерединi приємно зволожить органiзм, i вийшов до ванної кiмнати. Тут, у Вiднi, принаймнi в п'ятизiрковому готелi, восени мухи не лiтали. I заробляв вiн уже не одну копiйку за маленьку чорну обiдню тушку, а солiднi доларовi гонорари за вкладених на пiдлогу рингу суперникiв. За кожного – по кiлька десяткiв, а то i сотню тисяч. I так не мало статися. Але чомусь сталося. Чому вiн згадав нинi про мух? Чомусь. Нiхто не мав йому дзвонити та погрожувати. Усе це – у минулому, недалекому, але минулому. Вiн дiйшов до цього суботнього титульного бою чесно. Вiн заслужив вийти на цей ринг правом найсильнiшого – без пiдкуплених промоутерiв, без пiдплачених керiвникiв асоцiацiї, без пiдлещених суддiв – i навiть його всезнаючий у свiтi боксу менеджер Клаус не знав, чи переможе вiн за тиждень.
...